Криваве Янголя

Перші спроби у новій справі. Подушка

2011-12-02T19:55:00.000+02:00

Фотограф Легун Ганна: Про мене

2011-06-19T19:38:00.000+03:00

Фотограф Легун Ганна: Про мене: "Я пропоную послуги фотографа для фотосесій на природі/ у місті. Зйомка проводиться на фотокамеру Canon EOS 550d (напівпрофесійна дзеркальна ..."

Віршик, котрий придумало моє геніальне чотирирічне дитя:) він мене дуже дуже тішить

2011-05-23T20:22:00.000+03:00

Іне іне енело
манюпесеньке седло
бігали курчатка
ені касюбатка.
Іди іди баба
не роби накаба
а та баба непроста
з неї зроблена моста.

back into blogspot...

2011-05-10T17:37:00.002+03:00

трішки забила на блог, що взагалі-то прикро. Втім все на краще, найближчим часом перероблю його в інший формат, і далі викладатиму нові цікавинки.
Поки що цікава інформація:
багато хто певне зіштовхувався з певною проблемою пересилання і отримування грошей через інтернет (наприклад купування або продавання товарів). Всім відомий пейпол у країнах "третього світу", себто в Україні НЕ РОБЕ, тобто таки робе, але через сраку. Зате (ура!) з"явилась нова система, з якою все значно простіше, Moneybookers називається. Вона настільки ж популярна як і пейпол, тому дуже зручна. Коротше ось:)

Ганнуся роздуплилась! Об'ємні листівки, що я дарувала усім на Новий рік)

2011-01-24T20:16:00.004+02:00

перша зима в Києві

2010-12-06T19:25:00.003+02:00

моя кицюха переїхала зо мнов до кийова

а це така тут зима починалась. правда ненадовго

пляшечка ще

2010-12-06T19:24:00.001+02:00

з маками

2010-12-06T19:03:00.003+02:00

отримала нову цяцьку. Отако вона фоткає

А це нові художества хною

Хною малякала. Багато, але сфоткала лише це

2010-10-24T21:38:00.002+03:00

ще були мої розмальовані сіськи, але на тому місці плівка порвалась. Це хною

Такі собі вітражики з Тотом Кутуньйом))

2010-10-24T19:36:00.001+03:00

чергові шматки зєнітної сєрії

2010-10-24T19:18:00.004+03:00

Андріївський Узвіз

таке всяке

дуже колоритний дядько: рука перебинтована, весь побитий і в синцях, зі здертими нігтями грався в метро з кошенятком

шошо

кальянчик

закваска

як я на Гайдамаків їздила. Фотки з Зєніта

2010-10-10T16:46:00.003+03:00

давно не малякала

2010-10-02T23:28:00.002+03:00

Ето всірйоз і надолго:)

2010-09-29T21:33:00.000+03:00

Затрахана світом, забита сміється кицюня.
Розпусна і збочена стіни волоссям малює.
І ніжно шепоче на вушко свому божевіллю
про ноти медові, про ніжно-темне дозвілля.
Зливались краплинки солодкі й солоні на спинах,
зелені й червоні у них танцювали рослини,
і сміх чорно-білий ставив на паузу танці,
волосся з цілунками не прокидалося вранці.
А ніч розбивали на скалки воланням сирени,
щоночі між зорями в крик натягаючи вени.
І тяглися нитки блискучі вздовж стін по картинам,
сміялась зі мною обплутана світлом дитина.

деякі частини першої "прогоночної" плівки в мене на Зєніті

2010-09-19T19:38:00.003+03:00

Тема пєдофілії, а точіше переклад німецього гурта Tic Tac Toe, "Bitte küß mich nicht"

2010-09-19T12:25:00.004+03:00

Прошу не цілуй мене

Здавалось був звичайний день,
Та щось відчула вона,
Ніби все пішло інакше, та зрозуміти не могла
Що почало відбуватись,
Чому він з неї став сміятись.
Вони пішли в її кімнату, як завжди, мило розмовляти,
Та захотів він чогось ще.
І стало серце пусте й забите
Хотіла бути з ним, його могла б любити.
Він взяв те, що хотів, він її обдурив,
Забруднив, скористав, збрехав про любов.
І не могла зрозуміти, що далі їй робити.
Вона нікому б не сказала, в собі стримала, мовчала
Мусила пообіцяти нікому не розказати.
Не хотіла анітрохи, але все-таки далась,
І при цьому мовчки клялась.

Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене

Обіцяв їй що не буде більше боляче так
Буде все як і було, хоч було в її тілі
Відпечатком того страху
Вперше пізнаного краху.
Вона хотіла в свому нутрі більш його не відчувати
Він не слухав, не давав навіть повітря ковтати
Все здавалося кошмаром, та не спала вона,
І для того щоб боротися була заслабка.
Винила себе
Думала про
Те що наробила і до чого довела
А вночі прийшов страх, їй хотілось злетіти
Лише збоку дивитись, не бажала більше жити,
Вона хотіла це забути, витіснити з свого тіла,
Та воно уже глибоко у душу її в’їлось.
Вона була одна
Настільки ще мала
Коли нарешті кінчиться наруга ця

Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене
Прошу прошу прошу не цілуй мене

Вона завжди хотіла гру в мовчанку зламати,
Та занадто важко їй було розповідати
Бракувало відваги. Та змогла таки зробити
Й зрозуміла що нарешті змогла з тіла вину змити.
Вона занадто мала – ТИ, БЛЯТЬ, СВИНЯ!

Оригінал:

bitte küß mich nicht

es war ein ganz normaler tag
doch sie spürte irgendwie
das etwas anders war und es wurde ihr klar
irgendetwas war geschehn
er hatte sie noch nie so komisch angesehn
sie gingen in ihr zimmer schmusten eigentlich wie immer
doch dann wollte er mehr
sie fühlte sich so leer und verlassen
sie hatte ihn doch lieb sie wollte ihn nicht hassen
er hatte sich genommen was er braucht er hat sie benutzt
beschmutzt belogen und sie um ihre liebe betrogen
sie konnt das alles nicht verstehn nur eins - es würde weitergehn
sie konnte niemanden was sagen mußte alles stumm ertragen
mußte ihm versprechen das geheimnis nie zu brechen
sie hat das nie gewollt doch dann hat sie es gemacht
und dabei hat sie nur gedacht

bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht

er hatte ihr versprochen es kommt nie wieder vor
es wird alles wie es war doch dann war er wieder da
dieser ausdruck in den augen
woran sollte sie noch glauben
sie wollte raus aus ihrem körper konnte sich nicht mehr spürn
doch er hörte nicht auf ihr die luft abzuschnürn
es war so wie ein alptraum doch sie wurde nicht wach
sie wollte kämpfen doch sie war vielzu schwach
sie gab sich die schuld
glaubte daran
was hatte sie getan was trieb sie in diesen wahn
in der nacht kam die angst sie glaubte zu schweben
sie sah sich von oben und sie wollte nicht mehr leben
wie wollte es verdrängen wollte es vergessen
doch es hatte sich tief in ihre seele gefressen
sie fühlte sich allein
fühlte sich so klein
wann würd es endlich vorbei sein

bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht
bitte bitte bitte bitte küß mich nicht

sie hat lange gebraucht das schweigen zu brechen
denn es war viel zu schwer darüber zu sprechen
ihr fehlte der mut doch dann hat sie es getan
und sie weiß jetzt sie hat keine schuld daran
sie war noch klein - DU BIST DAS SCHWEIN!

осьо ориганільна музіка

Перша насолода від болю або Мазохістка

2010-09-05T18:54:00.000+03:00

Заплющ очі, дурненька,
й не чекай поцілунку,
Бог дівчаткам маленьким
більш не робить дарунки.
Не розплющуй ти очі,
не роби собі болю,
бо іде серед ночі,
той, хто вкрав твою волю.
Ти постій так під небом,
відпусти все болюче.
І подумай чи треба
дерти серце пекуче.
Вітер хай нагадає
твоїм снам прохолоду.
Туман сльози сховає,
окуне тебе в воду.
Й насолода розірве
спазми всі твого тіла.
Грішна жадана прірва
тебе вперше зігріла.

Переїжджаю

2010-08-29T00:42:00.001+03:00

Тягучою жуйкою, безликим смородом,
повітрям без запаху вантажаться спогади.
Дивні творіння скажених нейронів
ламають систему
гіпотез, карбонів,
суфіксів, префіксів,
записок, кохання,
першого сексу, куріння навмання.
Виснуть у мозку, летять, глючать, стрягнуть,
нитки сухих нервів збуджено тягнуть.
Очі заплили, вуста не змикаються,
легені, захрипли і задихаються,
спогади поки ще серце ганяє
по венам, наркотик з водою мішає.
І думати важко, боляче дуже,
школа, сходи, ти, старий друже?
Давня коханка, напевно приємна,
здається солодка, у спогадах темна.
І тиша. Вантажся. Не чую нічого.
Картинка пропала, не було такого.
Закінчилась плівка, колись я заміню,
а зараз чекай - нічого не зміню.

Застрягло ніщо у грудях захрипших -
зашкірилось сонце до тіла прилипше.

Світлий

2010-08-18T10:59:00.001+03:00

Сонце димом їдючим прорветься
у серце, водою в тобі розійдеться
по венам, по тілу, по шкірі, по болю.
По твоїм нервам. Твоєю кров'ю.
Сонце палитиме твої долоні,
сліпитиме очі жорстоко доволі,
буде соромити щоки і губи,
буде пекти. А може й не буде...
Спалить на попіл чи просто зігріє?
Небо рідке ненароком розлиє?
Його не шукай, ним не впивайся:
Сонце - в тобі. Лише посміхайся.

Птахи

2010-08-15T00:44:00.001+03:00

Загублені світом птахи
злітаються в одну печеру,
коли пустіють всі дахи,
і крик їх завершає еру.
Смертельно хворі, та живі,
вони кохаються востаннє.
Для них - це почуття прості,
а ми вважаєм це призванням.
Світом загублені птахи самі ніколи не вмирають:
вони шукають, рвуть роки,
і хоч безкрило... та літають.
Птахи... ви янголи душ наших,
ви ті, хто збилися з дороги.
В небі шукаєм тіней ваших,
а ви у наших тінях богів.
Ви загубилися між крапель
чужих безглуздо-тихих сліз.
Вам більш немає чого брати:
від нас лишився стлілий хмиз.
Загублені ви ЦІЛИМ Світом,
й лише частинкою себе,
кохайтесь, безпритульні діти,
в коханні пізнавайте все.

Нова партія бутлів)

2010-08-09T16:30:00.004+03:00

пішла на самогон

цю тре кудись в клюб) якимсь кляберам)))

мутлики певно францужанці полетять

ця просто негарна... мо хтось забере..

отак от)

Не винен. (перший вірш на таку собі соціально-політичну тему)

2010-08-09T00:53:00.001+03:00

Ти боїшся щось гучно казати,
постиш коментарі на статті
про дискусії, право щось знати,
і слова твої, чесно, пусті.
Намагаєшся ботів засрати,
а в душі толерантність аж пре.
Ти погодився протестувати?
Проти чого? Й до того ж ти ДЕ?
Агітуєш наліво й направо,
заявляєш про аполітичність.
Захищаєш плантації кави,
а дерева пиляти - вже звичність.
Ти філософ, селюк чи еліта?
Ти говориш лише, та не робиш,
й щоб енергію свою подіти,
регулярно на мітинги ходиш.
Ти не бидло, ти хочеш як краще,
розумієш усе, але рвешся.
Ти не зрадиш Вітчизну нізащо,
й ні за що ти не продаєшся.
Знай: не винен ти аніскільки,
що світ зараз той, є яким.
Винним будеш ти тільки,
якщо його лишиш таким.

нові фляжки)

2010-07-28T19:34:00.003+03:00

Занадто банально

2010-07-27T21:34:00.000+03:00

Я хотіла би бути примарою.
Це ж так добре, напевно, беззвучно ступати,
літати безликою хмарою,
безтілесно чужими місцями тиняти.
Я хотіла б кицюнею бути.
Я була нею точно, так давно, так далеко...
Що вже навіть устигла забути.
Зараз холод - тоді була спека.
Я хотіла б заплакати тихо.
Розревітись в кутку, витираючи носа.
Слухати, як швидко диха
в моїм животі метелики босі.
І в хатинці-яка-не-існує,
образ твій я малюю на стінах,
образ той, що у мозку карбує
твій скелет, що стоїть на колінах...

Старе, яке ніяк не могла опублікувати...

2010-07-27T16:45:00.005+03:00

Муза

2010-07-15T20:28:00.001+03:00

Скрипка на струнах із серця стогнала.
Пестила шкіру шорстким смичком,
шар за шаром її розрізала,
ніби нівечила свіжим бичком.
Гола красуня на ліжку лежала,
в білизні, червоній від крові старої,
обвуглені коси до вух прилипали,
до плеч, до грудей, до шиї тонкої.
Пахло водою. Чи милом дешевим.
Вітру казку вуста диктували.
Над тілом снували осліплі сирени,
а папороть з живота проростала...

А в мене все романтика замість реальності... Отже: "Збулась мрія ідіотки"

2010-07-01T12:12:00.001+03:00

Дурні. Пили неначе збирались в нірвану.
Димом солодким й п'янким легені труїли.
Сонце із неба зникало повільно і рано.
Ми не бачились, мабуть, ціле життя.
Дитинство кружляло словами німими в повітрі.
Дивились, мовчали, чекали і знову й знов пили.
Лізли під небо, на дах, до теплого вітра,
ніби хотіли потрапити з ним в небуття.

Дивно торкались, дивно торкання сприймали.
Просто хотілось відчути на повну бажання.
Дихала шкіра, гучно серця калатали.
Ми бачились вдруге за довгі роки пошуків.
Жили звичайно: кожен свою мав дорогу.
Вибухом зустріч стала замість мовчання,
і потопила в собі пристрасть того,
хто в ній хотів потопити тисячі снів.

спроба перекладу вже німецькою, гурт Die Ärzte

2010-06-29T01:03:00.003+03:00

Оригінал:

Mach die Augen zu und küss mich
und dann sag, dass du mich liebst
Ich weiß genau, es ist nicht war
doch ich spüre keinen Unterschied
wenn du dich mir hingibst...
Mach die Augen zu und küss mich
mach mir ruhig etwas vor
ich vergesse was passiert ist
und ich hoffe und ich träume
ich hätt dich noch nicht verloren
es ist mir total egal,
ob du wirklich etwas fühlst...
tu was du willst
Mach die Augen zu und küss mich
ist es auch das letzte Mal
lass uns den Moment des Abschieds
noch verzögern
Lass mich jetzt noch nicht allein
mit meiner Qual
Mach die Augen zu und küss mich
mach mir ruhig etwas vor
Wenn du willst kannst du dann gehen
Aber denk dran ohne dich,
ohne dich bin ich verloren...
Es ist mir total egal
ob du nur noch mit mir spielst
Tu' was du willst
Mach die Augen zu
mach die Augen zu
mach die Augen zu und küss mich
mach die Augen zu
mach die Augen zu
mach die Augen zu und küss mich

і мій тіпа переклад:

Закрий очі і притисни...
І скажи що любиш ще.
Знаю я, що це неправда,
та яка уже різниця,
віддаєшся ж ти мені...

Закрий очі і притисни...
Заспокой для того, щоб
я забув усе що сталось.
Я бажав, я вірив, мріяв,
що не втратив тебе ще...

І мені вже всеодно
чи щось відчуваєш ти.
Що хочеш роби...

Закрий очі і притисни...
Може вже в останній раз.
Розірви момент прощання.
Не тягни. Залиш мене.. поки що не одним.. в агонії...

Закрий очі і притисни...
Заспокой для того, щоб
відпустив, якщо ти хочеш.
Можеш йти, та розумій,
що без тебе я пустий...

І мені вже всеодно
чи зі мною граєш ти.
Що хочеш роби...

Закрий очі і притисни...
Закрий очі і...

І традиційно - звучання пісні:

Я пішла, бувай

2010-06-28T11:51:00.000+03:00

Можливо колись ти і прийдеш,
пробачення може й попросиш.
Важливо, що зараз ти кривдиш,
чужими слізьми себе росиш.
Колись ти усе зрозумієш,
та буде вже пізно, мій любий.
Не знаю, про що ти так мрієш,
та скоро тебе це загубить.
Колись ще поговорити
просто і щиро захочеш,
та ти помилився - не вийде,
ти вільний, роби все що хочеш.
Гуляй по дівкам, розважайся,
і знай: я тебе не чекаю,
з ким тільки хочеш - кохайся,
мені всеодно, я це знаю.
Я більш не подзвоню до тебе,
й якщо раптом слухавку візьму,
більш не розказуй про себе,
мені всеодно, я вже інша.
Я серце нове в секондхенді,
замість старого купила.
І маркером на твоїм стенді
"прощай" написати зуміла.
Якщо лиш слухач безвідмовний,
для тебе може буть другом,
тоді, вибачай, більш ніколи
ним я для тебе не буду.

Культ особи "три крапки"

2010-06-09T02:00:00.001+03:00

Мій янгол соромився спогадів давніх,
картався за давні провини.
Все плакав години й години,
збуваючись вироків карних.
Мій янгол грав у ностальгію,
страждав від депресій,
модерних конфесій,
оплакував награну мрію.
Давився фальшивими спогадами,
словами несказаними,
віршами і фразами,
казав, що не вірить у Бога.
І день в меланхолії збувши,
знав, що непотрібний,
мислитель він - бідний,
янголом так і не бувши...

Тримайся, люба!

2010-06-06T21:29:00.006+03:00

"Ранком першого дня літа 18-річну Оксану Кандибу на Келецькій збив "Форд". Дівчина потрапила у реанімацію. Лікарі борються за її життя. А друзі Оксани тим часом збирають їй гроші на лікування."

20 хвилин

Я хоч і знаю Оксану дуже мало, але таки знайома з її неймовірно позитивною енергією. Вона крута. І ми повинні їй всі допомогти!
Ось, дуже кострубато, але від душі:

Вона. Рухом нестримним у щасті метлялась.
Вона. Сонцем світилась, сміхом купалась.
Лиш зараз, на мить, зовсім на трішки
згасла її яскрава усмішка.
Це аж ніяк не кінець й не початок дороги.
Це не трагедія, лиш чергова перешкода.
Не варто кричати, не варто бити у груди,
ми всі, як і вона, просто люди.
Ми просто повинні усі міцно взятись за руки,
зібратись з думками, зібратися з силою, духом,
і кожен хай зробить усе те, що він може,
серцем і совістю, всі ми їй допоможем.
Візьмемо листівки, візьмемо гітари у руки,
не будем ридати, чи уявляти їй муки.
Кожен хай дасть те, що не жаль, що він має.
Оксано, тримайся, і ми всі тебе теж тримаєм!

Банківський рахунок для збору коштів на лікування Оксани Кандиби - 4405 8850 1559 6718. Усе, що потрібно - прийти в «Приват-банк», дати касиру папірець з номером рахунку, вашим прізвищем, ім’ям, по-батькові та, власне, гроші. Довідки за телефонами: (063)7171422 - Ира, (063)4895565 - Даша.

Кицюня

2010-06-05T22:23:00.000+03:00

Люба моя крокувала
вулицею снів.
Кицька моя, не знала
хто її хотів.
Завжди вплітала в волосся
пластмасові квітки,
віяли вітром коси
цнотиливо-червоні нитки.
Йшла. Калатали груди
свободою почуттів,
й вульгарно слався усюди
запах згорілих котів.
В вухах музика файна,
й ритми криків чужих:
Männer sind Schweine,
а не відблиски крутих.
Люба моя крокувала,
дорогою без ліхтарів,
в руці міцно тримала
щоденник гвалтованих днів...

А ще елементи вже минулого

2010-06-02T22:55:00.005+03:00

Історія проста: я залмала пальця б'ючи свого друга по яйцях (і хоча він вважає що це не смішно, мені дуже навіть смішно) і 2 тижні проходила в гіпсі. Теоритично я мала б лежати вдома і лише в країніх випадках ставати на милиці, але я вирішила, що такий варіант не для мене, і навіть виступала (як видно по костюму) на День Європи, причому я вирішила що з мене достатньо і однієї патики. А через 5 днів після накладання гіпсу я навіть танцювала з ним (то вже на Ніч Музеїв), а потім сама собі його зняла бо набридло. Мораль: не будьте такими дурними, як я - палець то в мене болить досі:)

Як завжди трохи з запізненням... Поїздка в Ужгород

2010-06-02T22:10:00.009+03:00

ну їздила я ж туди))

В Ужгородському Замку

поклеїлась до Шандора Петефі...

Українська Австрія

ідейно...

кицюня!

спочатку не в'їхала про яких ментів вони пишуть...

Сакура цвіте!

всякі хароші інструменти..

І знову Австрія...

А взагалі ще була Долина Дурнів, замість Долини Нарцисів, 24 кілометри по Хусту пішкарусом, Мукачівський замок, колесо від мотоцікла яке випадково повисло на стелі в музеї,д вогхголове ягня, серцеманія, дівки з маленькими цицьками, переодягання, епатаж, автографи та "ой а ви що поляки? ой, а можна з фами сфоткатись?", алкошопи, наркотичні нічні ресторанчики, неправильна піца і крута прекрута кав'ярня з гарними дівками.... Але кому то цікаво))))

Невідомі друзі (цей і попередній вірші - експерементальне римування. Здається не вдалося)

2010-06-01T03:52:00.001+03:00

Вона громовицями різала пам'ять,
Стирала уривки спогадів з тіла.
Душила штаби, загони сум'ять...
Вона запивала горілку дощем.
Брехала собі, що вже більш не любила.
Й ховала вірші за зів'ялим кущем...
Він забувався у інших дівчатах,
кидав, спокушав, хапав насолоду,
й речі свої забував в чужих хатах...
Він намагався жити яскраво,
й буденним речам давав п'яного ходу,
ночами скурював каву...
Вони упивались життям безупинно,
вони розважались й кохали інакше,
і інакше лічили години.
Вони мали різні групи крові,
і жити хотіли так ще.
Вони були однакові...

Така

2010-05-31T23:42:00.002+03:00

Я просто лечу.
Я небу молюся.
І зовсім не важко.
Пір'я топчу.
Я не зіб'юся.
Я - пташка.

Над всім нависаю.
Маревом ллюсь.
Бо вірити треба.
Хмари тримаю.
Я не прорвусь.
Я - небо.

За руку тримаю,
і навіть, знаєш, боюсь,
та лише трішки.
Тебе спокушаю.
Не загублюсь.
Я - кішка.

В чеканні вже танеш,
і насолода коротка.
Любо, і терпко:
"ні, не дістанеш"...
Я - не солодка.
Цукерка.

Квитка в небо куплю,
я майже не знала,
й не знатиму поки.
Я ж так люблю.
Я вже казала:
я - одинока.

Це не вірш, це ритмовані думки

2010-05-19T23:10:00.001+03:00

Системи, системи.
По крокам можна життя розписати,
почуття розграфити, вперід усе знати,
Міняючи фонові теми.
Усе спланувати.
Та так нецікаво, так неможливо.
Кохання, секс, цигарки, пиво.
Тебе не втримати.
Граєм постійно.
І серце кроїться від подиху твого,
на шмаття, на дрантя, на купи, на стоги.
Краватку поший-но із нього.
Чекай, не тікай,
чи прийдеш ти знову?
І ось за хвилину вже звична розмова:
чекаю, давай, забігай.
Хоча усередині рветься все й колить,
я хочу кричати на повну горлянку,
прогнати і з мозку, і з серця і з ганку:
не приходь більш НІКОЛИ!

Системи, системи.
А хто його знає,
щодня багато людей помирає.
Що ж нас чекає?

Без надії таки сподіватись. Жити буду, геть думи сумні!

2010-05-17T00:09:00.000+03:00

Звільнитись. Відчути свободу.
Цукерку у роті солодку.
Розбити вщент моду,
нарешті вже зняти колодку.
Розлитися кольором світу,
палко дощ цілувати.
Ми досі все-таки діти.
То нащо страждати?
Всміхнутися. Шкірити зуби.
Вдихнути улюблену квітку.
Проблеми буденні забути,
над сонцем злетіти.
З гіпсом на гульки, на танці,
Хочеш співати, вперед!
Кава з корицею вранці,
звечора з печивом мед.
Любиш, не любиш, що з того?
Може, просто не бачиш,
віриш у себе чи в Бога?
У світі для себе лиш значиш.
Збільнитися, крила відчути,
черпати келихом ноти,
ким тільки хочеш, тим й бути,
нерви любов'ю колоти!

Весняна злива

2010-05-16T15:09:00.005+03:00

Отак от

2010-05-13T23:09:00.001+03:00

Ти мучишся. Мучиш себе.
Крізь силу всміхаєшся,
кажеш, що добре усе.
Ти ще тримаєшся.
Ну, не здавайся, терпи,
воно нагород усіх варте,
раз взяла тягар, то тягни,
зарано складати ще карти.
Терпи, моє падло, тримайся,
ти знала, що буде нелегко,
то йди вперед, не здавайся,
зціплюй зуби. Так треба.
Ти вірила, що усе зможеш,
давай моя люба, ти знала
на що йдеш і що хочеш,
міняти не маєш вже права.
Хіба ти шукала легкого?
Хіба ти обходила пастки?
Я знаю, боліло, ну трохи,
терпи, заробиш ще ласки...
Терпи, кажу, сучко клята!
І не звертай з півдороги.
Хто винен тому, що дурна ти?!
Хто винен, що всі довкруг хворі?!
Люба, ласкава, кохана,
дурненька моя, не здавайся,
не будеш ти кликати маму,
вже близько твій рай, дочекайся.

"Лікарня"

2010-05-13T14:13:00.001+03:00

Душно.
Тут тісно.
І довго чекати у черзі, щоб хтось тебе тріснув,
залізно.
Чекати.
Тулитись з чужими,
душитись в маленькій кімнаті
просмердженим димом,
години.
Дихай.
Фруктовий тютюн,
спалюй легені повільно,
їж густий жовтий дим,
лиш з ним.
Свободи.
Ковток терпкого повітря,
відкрийте вікно,
свіжості метри,
вітра!

імпровізація на тему рожевокрилих

2010-05-12T22:37:00.001+03:00

Янгол

2010-05-11T10:58:00.004+03:00

У мене був домашній янгол,
для нього була я подруга-коханка.
Тікала від власного чоловіка,
аби цілувати янгола віки.
Ніжність волоссям тоненьким металась,
квіткою маку я закохалась.
За руку душу його я тримала,
і гаряче до грудей притискала.
Хотіла йому я безмежно віддатись,
але довелося з життям рахуватись.
Хотіла я бути найкращим другом,
але довелося терпіти наругу.
Хотіла багато, але не вдалося,
в янгола стрімко життя лилося.
Тікав-повертався, а потім пішов,
і зовсім вже інший до мене прийшов.
Не той, що раніше, та й не якийсь другий,
чи то захолодний, чи то таки любий...
Молилися сльози, бруднилися рани:
у янгола мого з'явилась кохана...

Балада про асфальт

2010-05-09T20:31:00.003+03:00

Асфальт їй під ноги покірно слався,
Босоногим шляхом простягався,
В бажанні купався…
Бавити ступні хотів їй теплом,
Вічним бути для неї лиш сном,
Пухнастим котом…
Стелити дорогу суху чи вологу
Нікому, лиш їй, до неї додому,
Ковтаючи втому…
Натомість лише камінцями впивався,
Під нігті пилюкою забивався,
Падав, збивався…
Нехотячи, він їй скло підкидав,
Шкіру тонку випадково ним рвав,
Болем тримав…
О, як хотів він себе покарати,
За те, що не міг її просто обняти,
Достойно тримати…
Не міг бути вартим для неї дороги,
Не міг не колоти щебенем ноги,
Любити хоч трохи…
На себе за це іще більше він злився,
Голками і склом іще більше покрився,
У ями розбився…
Швидко сміттям закиданий був,
Словами кохання втомлено гув,
Але не забув.
Те, як хотів під нею він рватись,
Вірив що зможе добитись, не здатись,
З нею кохатись…
Знав, що наївно це й несправедливо,
Знав що не може так жодна сила,
Знання – це не віра…
Хотів розпуститись мов квітка спокійно,
Хотів у небо здійнятися вільно,
Чекати беззбійно…
Хотів у ключиці їй гаки встромити,
За них притиснути, рабою зробити,
Бетоном залити…
І вже не кохав, лиш карав, бо не далась,
Десь не роззулась, десь зашпорталась,
Вже й не трималась…
І так, зникла вона поступово,
Затихла на вулиці дівчини мова,
Асфальтова змова…

Звільнена

2010-05-05T10:55:00.002+03:00

Буденно штампуються звичні нотатки,
буденно кицька кричить під дверима,
рвуться знову на штанях латки,
думки про одне нескінченні години.

Я начебто вільна і можу кричати,
про все, що хотіла колись говорити.
Та я не скажу, буду просто мовчати,
тебе ж я отак колись зрозуміла...

Я вже незалежна, робити вже можу
все те, що давно так зробити хотіла.
Але лиш обійму, лиш стисну, не скажу,
про що я бажала та що не зуміла.

Чекаю дощу, щоб знов краплею стати,
щоб сльози в воді були непомітні.
Я буду вічно про тебе мовчати,
буду ламати квіти тендітні.

Яка втім різниця, розбіглись дороги,
і кожен обрав що хотів обирати.
Дурна чи смішна? Не маю вже змоги
про себе чужі аргументи ковтати...

І послєднє з циклу Найтвішівських перекладів:

2010-05-04T20:20:00.003+03:00

Nightwish - Sleepwalker

Close your eyes
Feel the ocean where passion lies
Silently the senses
Abandon all defenses

A place between sleep and awake
End of innocence, unending masquerade
That's where I'll wait for you

Hold me near you
So close I sear you
Seeing, believing
Dreaming, deceiving

A place between sleep and awake
End of innocence, unending masquerade
That's where I'll wait for you

Sleepwalker seducing me
I dare to enter your ecstacy
Lay yourself now down to sleep
In my dreams you're mine to keep

Sleepwalker

Лунатик

Закрий очі,
відчуй пристрасть ночі,
заглуши бажання,
змий переживання.

В місці між сном і явністю,
знак невинності
вічний маскарад,
саме там тебе я жду.

Тримай, міцно,
притисни, близько.
Бачиш, віриш,
дуриш, мрієш.

лунатик, звабив ти,
наважилась в екстаз твій йти.
Благаю, спати вже лягай,
лиш у моїх снах бувай.

Лунатик

Мене поперло на переклади... Якби тіко це хтось співав))

2010-05-04T20:08:00.002+03:00

Nightwish - Feel for you

You were my first love
The earth moving under me
Bedroom scent, beauty ardent
Distant shiver, heaven sent

I'm the snow on your lips
The freezing taste, the silvery sip
I'm the breath on your hair
The endless nightmare, devil's lair

Only so many times
I can say I long for you
The lily among the thorns
The prey among the wolves

Someday, I will feed a snake
Drink her venom, stay awake
With time all pain will fade
Through your memory I will wade

Barely cold in her grave
Barely warm in my bed
Settling for a draw tonight
Puppet girl, your strings are mine

This one is for you for you
Only for you
Just give in to it never think again
I feel for you

і моє:

Був моїм першим,
землі не чула попід ніг,
запах спальні, палкість снів
трепіт дальній, тихий спів.

Я - сніг в твоїх вустах.
Смак морозний, ковток срібла,
я твій подих у косах,
безкінечність страхів
й жах.

Та все ж багато раз
я тягнулась до тебе,
квітка з шпичаків,
здобич у вовків.

Скоро я вб'ю змію,
прокинуся, отруту вп'ю...
З часом біль пройде,
з твоїх мрій мене зітре...

Прохолодно в її труні,
жаркувато в мені.
розплатила нічию,
зараз граєш в гру мою.

Це все для тебе, для тебе,
лиш тебе.
Просто поступись, відпусти,
чую тебе...

2010-05-04T20:00:00.006+03:00

Пекуча образа клином убита в березу
висмоктує сік, висмоктує кров, жере нерви,
ставлячи дружби знущання знов на терези,
зважує чисту душу із цвіллю сперми.

Розбите вікно диктує мені щось про Бога.
А Бог відмовляється просто поговорити.
Павук з павутиння скосив уже сьомого стога.
Однакові цифри - дороговкази як жити.

У грудях калатає нутро засохше курчати,
у тілі пустому занадто дзвінко лунає.
Згораю в бензині. Давно пора тобі знати.
Ти просто не знаєш. Він також нічого не знає.

Кромсати волосся, зрізати, збривати, дивитись
як кров швидко з тонких волосин витікає.
Від болю безнервного просто банально кривитись,
банально дивитись, як тіло твоє розриває.

Я умираю.
Обмежую.
Просто не хочу. Не того я хочу.

Черговий переклад, тепер "такий, що може співатись"

2010-05-04T20:00:00.005+03:00

Nightwish Dead boy`s poem

Born from silence, silence full of it

A perfect concert my best friend
So much to live for, so much to die for
If only my heart had a home

Sing what you can't say
Forget what you can't play
Hasten to drown into beautiful eyes
Walk within my poetry, this dying music
- My loveletter to nobody

Never sigh for better world
It's already composed, played and told
Every thought the music I write
Everything a wish for the night

Wrote for the eclipse, wrote for the virgin
Died for the beauty the one in the garden
Created a kingdom, reached for the wisdom
Failed in becoming a god

Never sigh for better world
It's already composed, played and told
Every thought the music I write
Everything a wish for the night

"If you read this line, remember not the hand that wrote it
Remember only the verse, songmaker's cry the one without tears
For I've given this its strength and it has become my only strength.
Comforting home, mother's lap, chance for immortality
Where being wanted became a thrill I never knew
The sweet piano writing down my life"

"Teach me passion for I fear it's gone
Show me love, hold the lorn
So much more I wanted to give to the ones who love me
I'm sorry
Time will tell [this bitter farewell]
I live no more to shame nor me nor you

And you... I wish I didn't feel for you anymore..."

A lonely soul... An ocean soul...

Вірш мертвого хлопчика

Народжений з тиші. Наповнений нею.
Вітаю, сьогодні чудово ти грав.
Багато щоб жити, багато щоб вмерти.
Якби лиш звук серця не .став.

Співай, що не скажеш, забудь, що не граєш.
Занадто ти рано втопився в мені.
В віршах - мертвій музиці моїй гуляєш.
Мій лист кохання сльозі...

Не кажи про кращий світ,
він уже складений, зіграний, змит.
Все що тільки я не пишу,
в одну ніч вкласти хочу.

Писав для затемнень, писав для невинних.
Вмер за красу одиноку в садку.
Створював царства, й розуми дивних.
Та так і богом не став...

"якщо ти читаєш ці стрічки, не запам'ятовуй почерк, яким це написано.
Пам'ятай тільки ритм, вкладений співцевим плачем без сліз.
Мені дали це як силу і воно стало моєю єдиною силою.
Втішний дім, мамине коліно, шанс безсмертя.
І там, будучи бажаним, отримував ніколи незнане збудження.
Солодке піаніно занотовувало моє життя".
"Навчи мене пристрасті, яку я боюся втратити,
покажи мені кохання, оволодій сиротою.
Я набагато більше хотів дати тим, хто мене любить.
Пробач.
Час вимовить (це гірке прощання).
Я більше не живу щоб соромитись ані тебе ані мене.
А ти... Як би я хотів більше ніколи тебе не відчувати."

Сумна душа.
Морська душа.

2010-05-04T19:57:00.001+03:00

Сьогдні так сумно скавчали у вухах коти.
Гаряча вода огорнула тіло цілюще.
Волосся, коліна, груди в нутро теплоти.
Очі з'їдаючи жаром ніц не значущим.

Гаряча вода від тіла швидко холола,
крижіла навколо шиї, кістки ломила.
Відрізала тіло й внизу поставила голе,
голову високо в хмарах десь почепила.

Сьогодні я хочу мурчати тільки віршами.
Завтра буду сваритись з піснею суму.
Ти знаєш, приречено й щиро я все пробачаю.
Щиріше віддала би з серцем комусь свою думу.

В воді насправді приємно, та я тут не хочу.
Не хочу на ліжку, не хочу у лісі глибоко.
Ні в тебе, ні в себе, ні зараз, ні потім не хочу.
Давлючись слинявим лате чи збоченим мокко.

Пусті світлі пляшки хапають проміння із неба.
Вони ще не знають як жити, не мають ще змоги.
А хто на те має? Мені інше лиш треба.
А що? Кохаюсь з одним, а кохаю другого...

"Остання сторінка"

2010-04-15T15:31:00.001+03:00

Казитись від тебе. Давитись від сміху.

Віддатись так просто, аби лиш не гріху.

Сказала багато: занадто для правди.

Запізно для сварки, зарано для тантри…

Співати півночі, мовчати у трубку,

Зганяти у прірву всі залишки смутку.

Картатись від страху нерозуміння,

Страху помсти чи божевілля.

І серце на шкірі пропалене вчора

Б’ється мов справжнє, дихає порами,

Поруч із шрамом так давно зробленим

Лезом кривим, зо сміху загубленим.

Серіали кохання дивились знайомі

В очах-телевізорах, в моєму домі.

Щось говорили, співпереживали,

Чи просто мовчали і не заважали.

Знов музику тихо в кімнаті вмикаю,

Банальні нещирі пісні співаю:

«Ембріони кохання зривались дахів,

Викидались із верхніх поверхів,

Розчинялись в солодкому запаху неба,

Залишали по собі купи боргів.

Янголята співали божественний блюз,

Що народжував зорі в глибинах калюж,

Що народжував мрії в бетонних тілах,

І розвіював пил після кремації душ»…

"Танець"

2010-04-15T15:30:00.001+03:00

В пуантах і пачці вона танцювала так дивно,

Волосся тонке розвівалось від рухів нестримно.

Вагітна думками, вона підіймалась у небо,

Вагітна твоєю душею, жила лиш для тебе.

Кружляючи звично, світилась твоя танцівниця,

Не янгол, не привид, твоя, та все ж вільна птиця.

А хто вона справді? Згорток тонкої любові,

Дитя, що притиснеш до себе, до серця, до болю?

У музиці рухалась сильно, блаженно, уміло,

Вплітаючи нитки кохання в мереживо тіла.

Вона, не сумна й не трагічна світилась для себе,

Вона танцювала, вагітна любов’ю до тебе…

Сезон писанок вже давно розпочато. Нарешті публікація

2010-04-12T21:10:00.008+03:00

Нестандартні, креативні)
Це мій шедевр:)
Бирюзова))
Це Всесвітній Розум
Соліст гурту Омпф!
Манюні
Чорногузи!
Також якась класична

Олені...
Якісь граблі вийшли, а не древа
Патріотічна
Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями...
Таке от
Психоделічна
Сороки! зелені...
40 клинців
Також креативні пазли
сьонечка
шось страшне))
також страшно грінпісівське
ну Земля
Кольорове))
І Сьонце... Георгієвське якесь...

Другий "літературний переклад", Зустрічайте

2010-03-13T21:13:00.002+02:00

Nightwish High Hopes

[Pink Floyd cover]

Beyond the horizon of the place we lived when we were young.
In a world of magnets and miracles
Our thoughts strayed constantly and without boundary,
The ringing of the division bell had begun.

Along the Long Road and on down to the causeway,
Do they still meet there by the Cut

There was a ragged band that followed in our footsteps
Running before time took our dreams away
Leaving the myriad small creatures trying to tie us to the ground,
To a life consumed by slow decay.

The grass was greener
The light was brighter
With friends surrounding
The nights of wonder

Looking beyond the embers of the bridges glowing behind us
To a glimpse at our great lose of the other side
Steps taken forward but sleepwalking back again,
Dragged by force of some inner tide

But the highest altitude with flag unfurled
We reached the dizzy heights of that dreamed of world

Encumbered forever by desire and ambition,
There's hunger still unsatisfied,
Our weary eyes still stray to the horizon,
Though down this road we've been so many times.

The grass was greener
The light was brighter
The taste was sweeter
The nights of wonder
With friends surrounded
The dark mist growing
The water flowing
The endless river
Forever and ever [x2]

А ось вже моя обробка:

В магнітному світі чудес

Колись ми тинялися вільно

І над горизонтом десь

Блудились повільно.

Та розділу дзвін пролунав,

Й лишилась від нас стрічка рвана,

Що бігла по нашим слідам,

Маленьких створінь залишала.

Істот, що нас в землю тягнули,

В життя, так повільно гниюче,

Доки ми не збагнули,

Що марення часом забуте.

Трава була зеленіша.

Світло було яскравіше.

З друзями разом

Ночі були дивніші…

Дивлячись крізь мости,

Що жевріли позаду нас,

Програли не ми,

Ми просто вернулись назад.

Постійно крокуючи вгору,

Вві сні ми сюди повертались,

Стягнуті внутрішнім гонором,

Потоком цим керувались.

Наш голод ще не задоволений,

Бажаннями вщент захаращений,

Амбіціями назавжди заповнений,

Дурманом слави замащений.

Наші очі, до біса стомлені,

Все ще дивляться на горизонт,

Хоч внизу є дорога знайома,

Ми були там так часто разом.

Трава була зеленіша.

Світло було яскравіше.

Смак був солодшим,

А ночі були дивніші,

З друзями разом.

Вирощена темна мла –

Водна течія,

Безконечна річка

Назавжди всередині нас,

Постійно тепер у нас.

Ось відео оригінальної пісні (кайфезна!):

А ось трішки фоток "в новому стилі", намагаюсь підробити lomo-photo

2010-03-13T21:07:00.001+02:00

Старе, невидане. Зустрічайте, давно забутий "Годинник"

2010-03-13T20:48:00.001+02:00

ТУК Стук стук
ТУК стук стук
ТУк стук стук Тук.
Годинник
Так стука
Так тука
Рахує
І гупа!
Між ніг.
Пеленою закутий
Бажання
Кохання
Незнання
Зітхання
Страждання.
СТРАЖДАННЯ!
Нестерпного, здертого, мертвого…
Вбитого, змитого, знятого, вартого
Жити, любити, дурити, не знати, бажати.
Бажати і мати.
Втрачати. Летіти.
Летіти і знати
Не варто.
Так тяжко, так важко, так гидко, так гливко
Блювати. Я буду мовчати.
Мовчати відкрито. Розкрито.
Навстіж
Розрито.
Роздуто. Роззуто. Роздягнено.
Зранку розтягнено,
Звечора збито
Докупи й розбито,
Розлито, розвалено, зраджено, звалено.
Вітром рознесено, пилом обнесено
Просто забуто.
Розрізано. Зшито.
Клеєм замащене, зрошене, збочене, здуте.
Побите
Забите
Немите
Смердюче, убите.
Як добре, що вбите.
Я можу летіти.

Не можу.
Відрізано руки
Розкуте, незбуте,
Та збуджене, зрушене вглиб.
Всередину й глибше
Ще швидше
Ще швидше.
Умите.
Пробуджене.
Жити.
Лишилось лиш жити. Ростити.
І мати.
Щодня когось мати,
Давати.
Боятись. Чекати.
Бажання чекати.
Удару!
Тяжкого удару
В секунду й не бути більш;
Вибухом стати.
Злетіти лиш попелом…
Скільки ще?
Тук стук стук
Тук стук стук тук

Колодійський напій... знали лише відьми

2010-02-15T17:12:00.002+02:00

мої пляшки

2010-01-21T20:22:00.002+02:00

чергові каракулі)

2009-12-18T12:36:00.002+02:00

Прекрасні маки. Довге волосся. Негарне обличчя)

2009-12-09T22:37:00.002+02:00

"Яйце", "Вінок"

2009-12-07T20:59:00.001+02:00

2009-11-27T16:41:00.002+02:00

"Чергова дурня" (розділ експерементальної літератури)

2009-11-22T11:31:00.002+02:00

Ти знаєш як жити? Я знаю як знати.
Як бути буттям, матерію мати,
робити роботу чи вчити навчання.
Нічого. Еге ж парадоксально?
Лити, що ллється, пити, що п'ється,
Можу розбити усе те, що б'ється.
А можна хіба любити любов?
Кохати? Й коханням висмоктуавать кров?
А кров'ю? Кривити і круком кричати?
Я знаю, що мовчки можна мовчати:
беззвучно, безмовно, глухо, німо,
волаючи, голосно, вереском; тілом,
душею, м'язами, серцем, спиною,
волоссям, обличчям, рукою, ногою
швидко-повільно, різко-спокійно,
заплющити очі, заснути безсильно.
Я знаю як знати. А як сильно, знаєш?
Байдуже. Шшш. Спи. Ти недосипаєш...

Відчувати

2009-11-20T15:19:00.003+02:00

Дихати важко. Важко мовчати.
Думати-вірити, знати-гадати.
В темряві руки свої цілувати.
Щиро сміятись, сльози ковтати.
Бути-не бути, грати-не грати.
Шкіритись-морщитись, небом літати.
Тихо лежати, сидіти спокійно.
Бігти, метлятись, гнатись постійно.
Вчитись багато, казати «не знаю»…
І знати що просто ворожу-гадаю…
Впевнено жити і довіряти,
Та непокоїтись, переживати.
Губи кусати, нігті ламати.
Лити чорнило, бруднити, стирати.
Шкрябати тихо, в агонії рвати…
Щасливо безтактно так реготати.
Хвилину у пам’яті днем уявляти.
Кохати. Банально кохати.

Равлик)

2009-11-20T15:17:00.001+02:00

Дурдом "веселка"))

2009-11-20T15:11:00.002+02:00

2009-09-22T17:29:00.002+03:00

це було б смішно, якби не було так сумно..)

2009-09-14T17:11:00.003+03:00

такж із серії "малюєм замість працювати", та "що в цьому селі немає жодної чорної гелевої ручки?!"

2009-07-26T12:06:00.002+03:00

чим би дитя не тішилось... аби не працювало. Результати моєї 2-тижневої праці в Мурафі))

2009-07-26T11:41:00.002+03:00

Трошки гелевих ручок..)

2009-07-26T11:19:00.001+03:00

Божевільний

2009-05-20T19:13:00.002+03:00

На церкві, під дахом, янгол сидів.
І тихо з собою сам говорив.
Із рук витирав кров ще гарячу.
І тихо сміявся... бо чув, як хтось плаче.
Почув, як у церкві поклали труну.
Почув, як хтось крикнув, знайшли в ній не ту,
Бо кров просочилась й текла на підлогу...
Це з неї сміявся янгол-небога.
Знайшов сірника. Запалив. Милувався.
Як швидко вогонь до руки добирався.
Укинув в солому. Вдихнув диму злого,
й дивився, як смерть прокидається з нього.
Він глянув їй в вічі, сказав все спалити,
а сам розвернувся й збирався злетіти.
Дарма. Бо не знав іще божевільний,
що він більш не янгол, він повністю вільний.
І постать з вікна випала біла.
Донизу. Востаннє вона вже летіла.
Й останні слова він свої шепотів:
"Я знаю, літати можна без крил"...

Балада про відьму

2009-04-24T14:52:00.003+03:00

Суд скінчено. Їй вирок смертний
Зала пустіє всім байдуже.
Від жаху тіло напівмертве
Її. Нещасна тремтить дуже.
За що? За те, що говорила
І з Богом, і з землею, й з нами,
Силу природи розуміла,
За те, що нею керувала.
Щоночі в небо підіймалась
І припадала до землі.
За те, що полюбити клялась,
За те, що жила. «Відьма ти!»
Цей вирок болісно лунає
Не в голові, десь в грудях. Ниє
Шкребе, невпинно роздирає,
Душі могилу в тілі риє.
У день призначений, повільно,
Вона по каменям ступає,
Зціпивши зуби, вона сильна,
Це її доля, вона знає.
Виходить гордо, мов злітає,
Руки і шия в ланцюгах.
Навколо хмиз хтось розкидає,
Й Молитву шепче її страх.
Слова останні? Ні, мовчить.
І згасла посмішка блукає
По обличчях усіх тих,
Хто тут стоїть, вогня чекає.
І він спалахує – під нею,
І вогниками в їх очах…
Ось стогін тишу роздере,
Й зневажливо щось крикне птах.
І публіка насолодиться
її сльозами, її біллю.
Але чомусь це не стається…
Вона все терпить, вона сильна.
Вогонь голодний поїдає
Її нещасне ніжне тіло,
А дим і попіл забиває
Обпечені легені вміло.
Останній крик її застигне
В повітрі лиш дитячим сміхом,
І біль нестерпний чомусь здасться
всім насолодою і гріхом.
Руки обвуглені обіймуть
Востаннє землю нечутливу.
Вони радіють: «вбили відьму!»,
Хоча насправді лиш звільнили

це я робила писаночки)

2009-03-29T13:12:00.003+03:00

моя улюблена

майже усі, найкращу в мене забрали)

на річці Десенці, відпочиваю)

"Смак крові","Slave"

2009-03-25T19:18:00.002+02:00

Відьмочка

2009-03-25T14:08:00.003+02:00

Розбуди

2009-02-25T15:14:00.001+02:00

Морозний вітер обпікає
Мої потріскані вуста.
І холод шкіру роздирає.
Зігрій. Благаю. Дай тепла.

Вночі живу, а вдень – існую.
Як пташці клітку: «ось, живи».
Між днем і ніччю десь сную я.
Розплутай, розв’яжи, звільни.

Очі туманом мов повиті,
Не бачу ні життя, ні снів.
Пітьмою почуття всі вкриті.
Ввімкни ж но світло! Засліпи!

Лід, на якому я стою,
Хоч і тоненький, та не пада,
Не тріскається. Я мовчу.
І мовчки прошу свого ката:
Давай но! Розрубай, розбий!
Щоб крижана вода звільнила
Від вічних марень й сновидінь.
Прорви цей лід, щоб знов я жила…

без назви, або "повна дурня"

2009-01-10T14:43:00.002+02:00

Лежить. Так тихо.
Важко диха.
Руку її тримаєш ти.
Нічого не кажи, мовчи.
Серце гатить в слабкому тілі.
Зірки зітліли.
Кров розносить по жилам смерть.
Розбита вщерть.
І сил нема щоб хоч піднятись,
Востаннє з милим попрощатись.
Нещадно нищить зла хвороба
Колись палку дівочу вроду.
Не спи… ще буде час.
Востаннє подивись на нас…
Червону скрипку береш в руки,
Звучить мелодія розлуки.
Сумна спочатку, потім швидша,
І моторошна, і незвична.
Стуком з’являється в серцях,
І пульсом стугонить в містах.
Звучить, росте і пробуджає,
Страшніш, гучніше, наростає,
Та розбивається на скалки
Те серце, що кохало палко.
В очах безодня,
Лиш розкриті, колись обпечені вуста
Гаряче тіло… вже нема
Тебе.
Лиш чути схлипи, і беззвучно
Хтось знов щось сказав невлучно,
І сльози біль свій виливають.
А він руку твою стискає…

2008-12-25T16:50:00.004+02:00

Щось в мене творча криза...((

Історія однієї вбивці

2008-11-24T21:10:00.002+02:00

Історія ця почалася
В одному з міст відомих наших
І сполошила тих серця
Хто вірив у просте життя.

Тут жили дуже гарні діти
Найкращі друзі: Майк й Ірена
Росли красиві, наче квіти.
Наче як в казці Кай і Герда
Та підросли, і закохався
Майк у красунечку одну
За нею довго побивався,
Й, збагнувши істину просту,
Наклав на себе руки з горя.
Ірен цього їй не простила,
Знесилена, слабка і квола,
З сльозами на очах – убила.
Ні, не жорстоко і не хитро,
А смерть – за смерть, усе так просто
І клятву дала, що навіки
В її душі житиме помста.

Слова ці сильні прозвучали,
Ірен, проклята вже, упала.

Та ніч їй заклеймила душу,
І відібрала почуття.
Вона казала: «Жити мушу,
Щоб в інших забирать життя».
Для неї кров стала солодка,
А страх чужий – як алкоголь,
Вбивати – був її наркотик,
І вбивши – випивати кров.
Червоно-чорний і холодний
Погляд безжалісних очей.
Два постріли, і сміх жорстокий,
Й ненависть до усіх людей.

І лиш на вулицях темніло,
Всі двері й вікна закривали,
Ніщо живе уже не сміло
Щось говорити. Все мовчало…
Ішла спокійно, мов примара,
Та щойно бачила людей,
Щось в ній мінялось, оживало,
Шукало погляди очей…

А зранку трупів хтось знаходив:
Один – на дереві висів,
А ще один – з зашитим ротом,
А третій – зв’язаний димів.
У всіх серця вона виймала,
Й могилі Майка віддавала,
Й щоразу промовляла стиха,
Мій друг – лиш ти моя утіха…

Ніхто ж ніколи не впіймає
Ірен, красуню, що вбиває.

Cruel

2008-11-13T15:52:00.001+02:00

Чому я така жорстока?))

)

2008-10-16T15:29:00.003+03:00

Як сестра сказала "Нарешті позитивні малюнки"

2008-10-16T15:19:00.002+03:00

Коли малювала дівчину з мечем чомусь спочатку вона в мене вийшла жахливо схожа на Тар"ю Турунен, правд потім це затерлось через волосся і сканування

2008-09-16T18:04:00.003+03:00

"Божевілля", "Коронація"

2008-09-04T18:29:00.002+03:00

Трохи кольору,несправедливості і самотності

Володарка дощу

2008-06-17T18:50:00.002+03:00

Коли йде дощ - то ти сумуєш.
Чи може це дощ йде, бо сумно ТОБІ?
Цю силу таємну ти не відчуєш,
Бо ти - лиш людина, така як усі.
В стихії взяла ти невидимі крила,
Й перед дощем схиляєш голову ти,
Та перед тобою - стихія безсила.
Володарка неба... Керуй, не тремти.
Візьми в свої руки всі хмари на небі,
І хай гримить грім, і дощ не спинить.
Сумують хай люди, тобі це все треба,
Бо ти народилась, щоб усім цим жить.
І дощ вже періщить, і блискавка б'є,
Так грубо, без жалю, ріжеш ти небо.
Цю силу страшну посмішка твоя дає,
І навіть вбиває... І все через тебе.
Жорстока, нещадна королева дощу,
Підкорюєш все, не жалієш нічого.
І думаєш мовчки: "Ні, я не тремчу,
Не страшно, і я не молитиму Бога..."
Бо ти лиш дитина, і страшно тобі,
Так само, як і усім іншим людям.
Бо ти ж не знаєш, що керуєш всім ТИ,
І дощ йтиме, коли ТОБІ сумно буде.